Російський диктатор Володимир Путін дедалі сильніше відчуває наслідки розпочатої ним війни проти України.
Якщо раніше Кремлю вдавалося тримати пересічних росіян в інформаційній ізоляції від бойових дій, то сьогодні війна вийшла далеко за межі лінії фронту. Журналісти Bloomberg проаналізували головні фактори, що послаблюють позиції російської влади.
1. Війна у глибокому тилу РФ Географія українських ударів суттєво розширилася. Завдяки новітнім вітчизняним розробкам — зокрема далекобійній ракеті «Фламінго» (дальність до 3000 км) та модернізованому «Нептуну» (до 1000 км) — під прицілом опинилися стратегічні об'єкти вглиб Росії. Яскравим прикладом став удар по нафтопереробному заводу в Омську, що за 2500 км від України. За підрахунками видання, у 2026 році тривогу оголошували у регіонах, де проживає понад 70% населення РФ.
2. Паливний колапс через атаки на НПЗ Удари по нафтопереробній інфраструктурі спровокували гострий дефіцит бензину та дизелю. За даними МЕА, обсяги переробки нафти в РФ у червні впали до 3,8 млн барелів на добу (проти 5,4 млн у червні минулого року). Наслідком стали затяжні черги на АЗС, розквіт чорного ринку та стрибок цін на бензин на 14% (до 74,01 рубля за літр). Намагаючись вгамувати кризу, Кремль заборонив експорт пального та виділив $8,2 млрд субсидій для підтримки виробників.
3. Економічна стагнація Попри зростання військово-промислового комплексу, цивільні сектори російської економіки зупиняють розвиток. Через високі відсоткові ставки капіталовкладення різко скоротилися. Воєнна модель економіки заганяє РФ у глухий кут: великі витрати бюджету провокують інфляцію, Центробанк змушений тримати дорогі кредити, а кадровий голод хоч і змушує піднімати зарплати, але додатково тисне на ціни.
4. Дипломатичний тупик Надії Москви на те, що після зустрічі Дональда Трампа та Путіна в Анкориджі США змусять Україну капітулювати, не виправдалися. Переговори зайшли у безвихідь ще на початку 2026 року, коли Білий дім зосередився на загостренні на Близькому Сході. Нав'язати власні умови миру Кремлю так і не вдалося.
5. Падіння рейтингу диктатора Соціологічні служби зафіксували падіння підтримки російського лідера. Навіть провладний ВЦИОМ показав зниження довіри до Путіна до 72,3%, а за даними «Левада-центру», схвалення його дій у червні знизилося до мінімальних за час великої війни 74%. Кількість росіян, які вірять у правильний курс країни, впала з 61% до 52%. Люди дедалі більше невдоволені ударами по містах, збоями у мережі та погіршенням умов життя.
Резюме: Жодна з цих проблем окремо не загрожує режиму негайним поваленням. Проте їхня сукупність руйнує головний міф Кремля — ілюзію безпеки та контролю над ситуацією.
