Михайло Федоров розпочав роботу на посаді міністра оборони з масштабного аудиту відомства та армійських бригад, який виявив перевитрати на суму 300 млрд грн.
Для боротьби з корупцією посадовців МО зобов'язали пройти поліграф; тих, хто відмовився або провалив перевірку, звільнили.
Ключові досягнення:
Реформа закупівель: переведення частини контрактів на відкриті торги, що знизило вартість 155-мм снарядів на 16%.
Зміна підходів до БПЛА: формування замовлень на основі статистики уражень та перехід до закупівель за технічними характеристиками (ТТХ), а не за назвами виробників, що мінімізувало корупційні ризики.
Критика та конфлікти:
Протистояння з генералітетом: у Федорова виникли глибокі розбіжності з традиційним військовим керівництвом, зокрема з Головнокомандувачем Олександром Сирським. За даними розвідки, міністр намагався усунути генерала, але не отримав згоди президента.
Звинувачення в некомпетентності: військові критики закидають Федорову брак бойового досвіду для планування війни, порівнюють його з Робертом Макнамарою та критикують "гейміфікацію" реформ, яка зміщує фокус на видовищні ліквідації замість рутинних операцій.
Скепсис щодо реформ: очільника МО звинувачують у "піар-перепакуванні" колективних здобутків, лобіюванні інтересів окремих виробників дронів, а медіаатаки на нього сприймають як політичний тиск.
Політичні інтриги навколо відставки:
Серед експертів та журналістів (Сергій Фурса, Тетяна Ніколаєнко) існує думка, що повне перезавантаження уряду ініціювали саме для того, аби приховано звільнити занадто популярного та ефективного Федорова через політичну конкуренцію. Його ймовірним наступником називають Ігоря Клименка. Наразі майбутнє міністра залежить виключно від позиції Володимира Зеленського.
