У РФ вже серйозно хвилюються за свої заводи і не вірять владі

Невідомі БПЛА продовжують систематично атакувати російські нафтобази та переробні підприємства галузі. Дрони завдають удари по важливих елементам технологічного процесу. 

Тільки за останній час дронами успішно атаковано:

– 31 січня дрони ЗСУ знищили в Нижегородській області, недалеко від НПЗ “Лукойл-Нижегороднафтооргсинтез” (Кстовський НПЗ);

– 29 січня 4 дрони-камікадзе намагалися атакувати нафтопереробний завод (НПЗ) “Славнефть-ЯНОС” у Ярославлі;

– 24 січня був атакований НПЗ “Роснефть” у Туапсе в Краснодарському краї;

– 22 січня удари українських дронів спричинили пожежу на терміналі “Новатека” в порту Усть-Луга Ленінградської області.

Крім того, ЗСУ постійно намагається атакувати російські нафтобази – як у прикордонних районах, так і на території рф.

На думку експертів, у розрахунку на досяжність українських БПЛА (якщо рахувати по Усть-Луге) під удар підпадає щонайменше 18 російських НПЗ, загальною потужністю перероблення 170 млн тонн на рік – це більш ніж половина виробляємого обсягу.

Кожна доба простою для них – це мільйони доларів збитків, відшкодовувати які нікому і нічим. Зупинки НПЗ створюють дефіцит палива, як усередині країни, так і для експортерів, що призводить до зростання цін. 

Однак, ще болючішою проблемою для РФ, є загроза дефіциту пального, яка може завадити активним діям російських військ у зоні СВО, а також поставить під загрозу посівну, до якої вже активно готуються російські аграрії.

Цілком зрозуміло, кількість ударів по російських об’єктах ПЕК буде тільки збільшуватися і Росія ніяк не зможе боротися з цим, судячи з роботи їх ППО. Величезна кількість ЗРК перебуває на фронті та прикриває військові об'єкти, штаби командування та великі міста. Тепер виникла додаткова потреба у системах ППО, для прикриття ще й мережі підприємств пов'язаних з нафтою. 

Слід звернути увагу, що власних цих підприємств, акціонери та інші задіяні особи, вже суттєво нервують, розуміючи той факт, що їх бізнес є ціллю для України, а прикрити його немає чим. 

Звісно, при влучанні у підприємство, компенсації витрат, від Путіна та його поплічників, не дочекаєшся. Тож, ситуація напружена, а незадоволення війною зростає щодня. Але, відкрито виступити проти дій Кремля, звісно, ніхто не наважується. Тож, ці люди скоріш прораховують варіанти виведення свого капіталу з РФ та власну втечу за кордон. Але, з цим теж, не все так просто, через санкції, міжнародний моніторинг та ізоляцію. Тікати з величезними грошима до Лукашенко, Ірану, ХАМАС або КНДР (друзі Путіна), бажаючих немає. Звісно, всі мріють про ЄС, США та демократичні країни. Але, через дії "бункерного Петра І", такий варіант, став досить ризикованим. 

Що тут можна додати? Так буває, коли "Мы политикой не интересуемся".