Про те, що підрозділи Сил оборони України почали брати під свій контроль територію на лівобережжі Дніпра у Херсонській області, стало відомо далеко не зараз, а ще кілька місяців тому.
Мова не про острови у дельті Дніпра, боротьба за них розпочалася фактично відразу після де окупації адміністративного центру цього регіону, а про ділянки на материковому лівому березі. Перш за все в районі Антонівського мосту.
Звісна річ, ці операції не можна було вважати повноцінними наступальними операціями, але від них цього і не вимагалося. Головним завданням українських підрозділів було захопити плацдарми на лівому березі, закріпитися, а уже потім розвивати наступ великими чи малими силами (тут все залежить від того, наскільки можливими є десантні операції через Дніпро, зважаючи на активність російських військ у повітрі).
Отже, після плацдарму в районі Антонівського мосту підрозділи Сил оборони України поступово розширювали зону свого впливу. І станом на кінець першого тижня листопада уже контролюють прибережну територію на лівому березі в районі населених пунктів Піщанівка та Пойма. Ця територія є важливою тому, що зовсім поруч проходить траса, яка пов’язує Олешки зі східною частиною Херсонської області та Кримом. Контроль над цією територією і в перспективі над логістичною магістраллю обіцяє окупаційним військам серйозні проблеми.
У селі ж Кринки, яке розташоване на північний схід від Козачих Лагерів (де раніше також були помічені підрозділи української армії), йдеться вже навіть про контроль над частиною цього населеного пункту.
Принаймні, російські "воєнкори" визнають, що ситуація в районі Кринок для окупантів є "непростою" чи взагалі "близькою до критичної". Самі ж Кринки - це фактично пряма дорога до іншого ключового міста на лівобережжі Дніпра, до Нової Каховки.
Таким чином, перерізавши транспортні артерії в районі Пойми-Піщанського та Кринки, Збройні сили України можуть зробити дуже проблематичним перебування окупаційних військ на узбережжі Дніпра. І тим доведеться тікати углиб регіону, а по суті уже в Крим, оскільки й траса Мелітополь/Маріуполь /Новоазовськ перебуває під вогневим контролем української армії, що було доведено неодноразовими ракетними ударами по російських військових об’єктах у Приморську та Бердянську, що на узбережжі Азовського моря у Запорізькій області.
Питання масованої десантної операції в районі Дніпра і подальшого наступу Сил оборони України уже на лівому березі Херсонської області у напрямку Арм’янська, Чонгара та Генічеська, постало на порядку денному відразу після початку спроб ЗСУ закріпитися на лівобережних плацдармах.
Наскільки ж це реально?
Практично усі експерти говорять про те, що зараз це неможливо. Головною причиною є те, що російська авіація тримає прибережну зону під ударом. Перекинути кілька невеликих підрозділів — це одне, а провести масштабну десантну операцію, значно складніше.
Ключовим фактором, який уможливить подібну операцію, є надання Україні американських штурмових літаків F-16.
Вони здатні дати гідну російській авіації та зможуть відтіснити літаки окупаційного контингенту вглиб материка, тим самим значно полегшать форсування Дніпра силам, достатнім для більш-менш серйозних операцій уже не на узбережжі, а і в глибині регіону.
Тож, зараз ЗСУ, скоріш за все, намагаються намацати слабкі місця, взяти під контроль важливі транспортні артерії, відтіснити росіян далі від правого берега (щоб зменшити обстріли Херсона та прилеглих населених пунктів) та малими силами, максимально закріпитися на лівобережних плацдармах.
Це підготовка до більш рішучих та активних дій ЗСУ, які плануються вже досить скоро.
Річ у тім, що після того, як F-16 прилетять до України, почнеться зовсім інша війна. Принаймні, на території Херсонської області, в напрямку від берега Дніпра, до окупованого Криму. Якщо вже зараз росіяни називають ситуацію тут "близькою до критичної", то після отримання західних винищувачів українськими Силами оборони, справи у ворога погіршаться у рази, а просування ЗСУ можуть стати більш помітними та рішучими.
Коментувати статті на сайті можливе лише впродовж 30 днів з дня публікування.