Після того, як Москва змінила мету війни в Україні з «денацифікації на повернення російських територій», країни Балтії, відчувши загрозу своєму суверенітету, посилено створюють «залізний кулак».
Нащадки «лісових братів» за потужної підтримки НАТО безперервно готуються давати відсіч можливій російській агресії. Зважаючи на все, і керівництво НАТО не чекатиме, коли Росія нападе на країни Балтії, щоб потім їх звільняти, а вже сьогодні перетворює свої східні фланги на неприступний бастіон.
Як сказав голова парламентської фракції «Нова єдність» у Сеймі Латвії Айнарс Латковскіс, донедавна Кремль обґрунтовував обстріли Києва, Харкова, Чернігова та інших міст тим, що в цих містах нібито окопалися «фашисти». Але за всіх старань пропагандистської машини Кремля пред'явити Європі реальних «українських фашистів» росіяни так і не змогли, і тепер цей прийом остаточно перестав працювати.
Зрозумівши недолугість власної пропаганди, Кремль змінив наративи на розкручування ідеї повернення «споконвічно російських земель».
«Я закінчив факультет історії. За комуністичної системи імператора Петра Першого представляли жорстоким, але загалом прогресивним правителем, не загострюючи увагу школярів та студентів на його загарбницьких війнах. Нинішня ж влада в Кремлі, посилаючись на завоювання Петра Першого, відкрито декларує війну за так званий «російський світ», межі якого, на переконання Путіна, простягаються як мінімум до зовнішніх кордонів СРСР і включають країни Балтії», – зазначив депутат Сейму Латвії.
За словами Латковскіса, нову зовнішньополітичну доктрину Росії, підкріплену ліквідацією Держдумою рішення про визнання незалежності Литви, у країнах Балтії вважають реальною загрозою для своєї незалежності. В результаті Естонія, Литва та Латвія готуються до нападу Росії.
«Водночас ми знаємо, що НАТО – це потужний військовий блок. Ніхто, з дня його створення у 1949 році, не наважився напасти на Північноатлантичний альянс. Думаю, атака терористів на торговельний центр у Нью-Йорку 2001 року не зовсім вписується в поняття «напад на країну альянсу». Тому всі країни НАТО зміцнюють свій східний фронт. Слід розуміти, що Росії протистоїть великий військовий союз, куди входять такі військові наддержави як США та Великобританія. Тож будь-яке вторгнення Росії на територію НАТО призведе, зрештою, як мовиться у відомому жарті, до перетворення гривні на національну валюту Росії», - стверджує латвійський парламентар.
Депутат зазначив, що у Латвії допускають можливість того, що Москва, прикриваючись ядерною зброєю, спробує відірвати від країн Балтії якісь території чи навіть захопити весь балтійський регіон.
За такої ситуації Калінінград, на думку політика, це не плацдарм для нападу на Балтію, а скоріше вразливе місце Росії. У разі російської агресії Калінінград опиниться в кільці блокади і жоден російський корабель із неї не вирветься.
«Не розкриватиму оперативні плани, але Калінінград разом із дислокованим там російським військовим угрупуванням втратить будь-який зв'язок з Росією. Москві слід було б зрозуміти, що Прибалтика – далеко не слабка ланка НАТО. У Латвії, Литві та Естонії вже давно присутні контингенти альянсу, а після саміту НАТО в Мадриді їх буде значно більше. З моменту вступу до НАТО ми маємо безпрецедентні гарантії безпеки в історії Латвії. Прийняті на мадридському саміті НАТО партнери продемонстрували рішучість альянсу стримувати Росію та захищати держави-учасниці пакту від загроз Москви», - сказав політик.
Латвійський депутат зазначив, що його країна живе поряд із великою державою, яка проводить непередбачувану зовнішню політику.
Як відомо, Північноатлантичний альянс затвердив нову «Стратегічну концепцію», яка визначає Росію як загрозу миру, безпеці та стабільності. Фінляндію та Швецію запросили вступити до альянсу і тим самим значно посилили безпеку Прибалтики. Водночас створено інноваційний фонд НАТО для сприяння розвитку військової промисловості та досліджень, причому Латвія є одним із засновників цього фонду. Вирішено збільшити спільне фінансування НАТО, це також забезпечить розвиток оборонних можливостей країн Балтії.
Але найважливішим рішенням НАТО для Латвії та інших країн регіону є, на думку Сейму, посилення військової присутності альянсу на східному фронті.
Зокрема, у Латвії буде командування бригадного рівня, елементи підтримки, а також необхідна зброя та боєприпаси для підготовки умов дислокації бригади союзників. Крім того, будуть розгорнуті сили швидкого реагування НАТО, щоб нікому не спало на думку вдертися на територію країни.
«Президент США Байден оголосив про розгортання додаткових сил США в Європі, а також відправлення до Прибалтики повітряних, морських та сухопутних підрозділів для забезпечення надійної оборони. У разі нападу нам не треба буде, як українцям, вимагати допомоги у сильних країн Заходу. Підтримка країн альянсу вже у країні. Ми в Латвії щодня ловимо російських шпигунів, які вважають кількість товарних вагонів або знімають з дронів озброєння, що надходить нам. Зрозуміло, що Москві потрібна інформація про військовий потенціал Латвії. Але ми, до речі, ніколи не приховували інформацію про свої бойові можливості, уся вона у зоні реальної доступності», - наголосив політик.
Говорячи про нерішучість дій ФРН та Франції у захисті України, депутат латвійського Сейму сказав, що ці країни активно допомагають Києву у фінансовому плані, але дещо мало – зброєю.
«До речі, Німеччина та Франція також протидіяли вступу до НАТО країн Балтії. Це була спроба не збільшувати кількість держав, які потім доведеться колективно боронити. Вступ Прибалтики до НАТО є великою заслугою нашого стратегічного партнера США, який наполягав на розширенні Альянсу. Наполегливість американців засмутила ФРН та Францію, але 29 березня 2004 року наші країни вступили до НАТО», – зазначив політик.
За словами Латковскіса, наприкінці липня-початку серпня перевага на арені бойових дій буде вже на боці України.
"Наразі йде потужний потік зброї, ЗСУ навчаються керувати сучасною західною військовою технікою. Через якийсь час настане паритет, а згодом військова перевага України стане показово помітною", - зауважив політик.
Коментувати статті на сайті можливе лише впродовж 30 днів з дня публікування.