Поки російські війська грузнуть у позиційних боях в Україні, мережа глобального впливу, яку Володимир Путін вибудовував десятиліттями, розсипається як картковий будинок.
Видання Politico констатує: ми спостерігаємо «кінець епохи», де Росія більше не здатна захистити ані своїх союзників, ані власні амбіції.
Проєкт Путіна зі створення «великої держави» зіткнувся з жорстокою реальністю. Війна, яку Кремль планував завершити «взяттям Києва за три дні», триває вже довше, ніж радянська армія воювала з нацистською Німеччиною. Але головний удар прийшов не з фронту, а з міжнародної арени.
З приходом до Білого дому Дональда Трампа «рішучість США» стала тим реагентом, який виявив крихкість російських альянсів. Путін, який роками грав роль світового «рішав», сьогодні мало що може зробити, щоб зупинити почергове знищення своїх партнерів.
Ефект доміно: від Дамаска до Каракаса
Поразки Кремля на міжнародній шахівниці стають системними:
Сирія: Наприкінці 2024 року режим Башара Асада, який виживав лише завдяки російським багнетам, впав. Росія втратила стратегічний плацдарм на Близькому Сході.
Венесуела: Найближчий союзник у Південній Америці Ніколас Мадуро залишився без реальної підтримки Москви в критичний момент.
Морська ганьба: Захоплення Сполученими Штатами нафтового танкера під російським прапором стало ляпасом, на який Кремль не зміг відповісти нічим, крім дипломатичних нот.
Іран: Наразі під загрозою перебуває режим у Тегерані — головний постачальник «шахедів» для російської армії.
Колишній російський дипломат Борис Бондарєв зазначає: путінський альянс завжди був значною мірою фікцією. Це була пропагандистська картинка, покликана показати, що Росія не самотня. Випробування реальною силою ця картинка не пройшла.
Загнаний у кут на міжнародній арені, Путін намагається продемонструвати силу там, де ще може — на полі бою в Україні. Запуск балістичної ракети «Орєшнік», що стався минулого тижня, аналітики розцінюють як спробу психологічної компенсації за геополітичні приниження.
Удар поблизу Львова, за кілька десятків кілометрів від кордону ЄС, був демонстративним. Як зазначив президент Володимир Зеленський, це виклик не лише для України, а й для безпеки Варшави, Бухареста та Будапешта. Кремль намагається довести, що він усе ще небезпечний, навіть якщо його глобальні плани провалено.
Сьогодні Путін зберігає мовчання щодо подій у Каракасі та Тегерані. Але це мовчання красномовніше за будь-які заяви. Проєкт «Росія — центр сили» де-факто припинив існування. Питання лише в тому, наскільки руйнівними будуть спроби Кремля «зберегти обличчя» перед остаточним фіналом цієї епохи.
Більше новин у нашому telegram - https://t.me/ukronline
Коментувати статті на сайті можливе лише впродовж 30 днів з дня публікування.