В Україні майже тиждень триває тиха акція протесту патрульних поліцейських проти незадовільного матеріального становища.
Про це повідомила журналістка Вікторія Балицька у Фейсбуці.
Патрульні поліцейські використовуючи своє право на усні зауваження, проявляють максимальну толерантність і терпимість до водіїв порушників і обмежуються зауваженнями.
На дорогах патрульні складають лише ст.130 і 124 КУПАП, і звісно реагують на ті виклики, які стосуються кримінальних правопорушень. За одну зміну батальйон може скласти, наприклад, 4 постанови.
"Поліцейські не мають права на страйк. А відтак, інструменту боротьби за свої права не мають. Як їм переламати ситуацію? От придумали такий спосіб, типу італійського страйку.
Хтось скаже, нащо про це писати, водії відчувши безкарність, почнуть нагліти на дорогах, буде хаос, ну хай буде. Може тоді суспільство і влада зрозуміють, що таке жити без поліції. Бо років через 5-6 її не буде. Взагалі. А може й раніше. Двері управ можна буде забити дошками.
Я досі пам’ятаю свої відчуття після «ночі гніву» коли кілька днів не було поліції. 19 лютого 2014 року зранку я йшла на роботу, після того як півночі їздила по палаючих правоохоронних установах, і знала, що поліції нема. Це крижане відчуття жаху від того, що зі мною, і будь з ким, можна зробити все що завгодно, і ти нікуди не подзвониш, ніхто не приїде - це неможливо забути.
Я думаю, шановні патрульні, що вам зараз дуже морально важко. Вас не підтримує керівництво ГУНП, не підтримує і народ. Ви сам на сам зі своїми проблемами. Сидіти і мовчати ви теж не можете, бо після того знущання з боку міністра МВС «дозволимо підробляти» і невиконаних обіцянок – це справа честі якось реагувати: або боротися, або йти геть. Багато із вас вже пішло геть, і ще піде…
Ми з колегою Володею Садовим от годину тому мали розмову про це все і прийшли до висновку, що за збільшення зарплат та матзабезпечення поліції, а також медиків, вчителів, комунальніків і т.д. мало б боротися суспільство. Це ми усі, громадяни, маємо влаштовувати якісь акції протесту, чи підтримки, щоб змусити владу нарешті почати дбати про наші головні інструменти життєдіяльності у державі Україна. Це ж нам потрібно, це ми користуємося цими інституціями. Ми хочемо, щоб до нас приїхав задоволений своїм життям і виспаний поліцейський, щоб прийняв неголодний спокійний лікар, щоб дітей наших навчав врівноважений та впевнений у собі вчитель…
Без цих (та деяких інших) професій все перетвориться на суміш болота з крові…
Я дуже напружуюсь від власного безсилля. Я не знаю як би я мала діяти, я не вмію організовувати пікетів, не вмію запускати флеш-моби. Але я вмію складати слова в речення і писати на гаджетах) І вмію тегати керівників структур.
Патрульні поліцейські, ми вас підтримуємо. А ви тримайтеся і не мовчіть, давайте інтерв’ю журналістам про свою акцію, хай висвітлюють, хай люди знають, що ви беретеся як можете.
А в Дениса Монастирського, Ігоря Клименко, Дениса Шмигаля, Офіс Президента України як громадяни, вимагаємо подбати про матеріальне забезпечення поліцейських, а не перетворювати їх на озлоблених хабарників, зневірених пофігістів або звільнених за власним бажанням”, – написала Балицька.
Коментувати статті на сайті можливе лише впродовж 30 днів з дня публікування.