Україна здійснила справжній стрибок у цифровізації, перетворивши «Державу в смартфоні» на частину повсякденного життя.
Проте останнім часом у кулуарах дедалі частіше звучать дискусії: чи повинна держава бути єдиним власником та оператором такого потужного інструменту? Чи не час передати частину функцій «Дії» у приватний сектор?
Корпоратизація чи приватизація?
Коли ми говоримо про «приватні руки» для «Дії», мова зазвичай йде про два сценарії:
Державно-приватне партнерство (ДПП): залучення приватних ІТ-гігантів до обслуговування інфраструктури.
Продаж ліцензій (Експорт «Дії»): продаж технології іншим країнам, де прибуток отримує компанія-розробник.
Проте найгостріше питання — це володіння даними. «Дія» не зберігає дані сама по собі, вона лише «відображає» їх із державних реєстрів. Перехід під контроль приватних структур означатиме, що ключ до «цифрового двійника» громадянина опиниться в руках бізнесу, чия головна мета — прибуток, а не соціальна стабільність.
Аргументи «ЗА»: Чому бізнес хоче в гру
Прихильники залучення приватного капіталу наголошують на ефективності:
Інноваційність: Приватні компанії швидше впроваджують нові технології (AI, блокчейн), ніж неповороткий державний апарат.
Масштабування: Приватний менеджмент здатний швидше вивести український продукт на міжнародний ринок, перетворивши «Дію» на світовий бренд.
Зменшення навантаження на бюджет: Обслуговування величезної системи коштує мільйони. Приватний інвестор міг би взяти ці витрати на себе в обмін на комісії за додаткові сервіси.
Аргументи «ПРОТИ»: Червоні лінії безпеки
Критики ідеї вказують на критичні ризики, які в умовах війни стають екзистенційними:
Торгівля даними: Де гарантія, що приватний власник не використовуватиме інформацію про звички, переміщення чи майно громадян для маркетингу або не «злиє» її третім особам?
Кіберстійкість: Державний сектор несе політичну відповідальність за безпеку. Приватна компанія може збанкрутувати, змінити власників (у тому числі на анонімних офшорних бенефіціарів) або стати об’єктом ворожого поглинання.
Цифрова монополія: Якщо доступ до державних послуг залежатиме від приватної платформи, громадяни стануть заручниками комерційної політики цієї компанії.
Міжнародний досвід: Де межа?
Світовий досвід показує різні моделі. У Естонії (X-Road) держава суворо контролює ядро системи, дозволяючи приватному сектору лише будувати сервіси «поверх» державної бази. У Британії цифрові послуги часто аутсорсяться, але під жорстким наглядом регуляторів.
Висновок: Чи готове суспільство?
Передача «Дії» у приватні руки — це не просто питання економіки, це питання довіри. У країні, де реєстри регулярно стають об’єктами рейдерських атак, а рівень кібергігієни лише зростає, будь-яка спроба «приватизувати» головний цифровий актив може викликати хвилю протестів.
«Дія» має залишатися цифровим кордоном держави. Партнерство з бізнесом можливе лише на рівні розробки коду, але ніяк не на рівні контролю над доступом до прав і свобод громадянина.
Більше новин у нашому telegram - https://t.me/ukronline
Коментувати статті на сайті можливе лише впродовж 30 днів з дня публікування.