Коли російські «шахеди» заходять у наш повітряний простір, у їхній електроніці часто працюють мікросхеми з маркуванням Made in Germany.
Українська розвідка показала журналістам Deutsche Welle й партнерам: попри чотири роки санкцій, Росія вибудувала тіньову систему закупівель, яка годує воєнну машину десятками тисяч німецьких транзисторів, насосів та інших вузлів – причому значна частина цих компонентів формально купується просто на території Німеччини
Що з’ясувало ГУР: від «Шахеда» до списку зі 137 німецьких деталей
Головне управління розвідки Міноборони України проаналізувало уламки збитих і захоплених російських безпілотників серії «Герань» (Shahed) та сучасних крилатих ракет і виявило у них широку номенклатуру німецьких електронних і механічних компонентів . За даними ГУР, один російський дрон типу «Шахед/Герань» містить від 8 до 12 транзисторів виробництва німецької компанії Infineon Technologies – ці компоненти розвідники просто показали журналістам Deutsche Welle як фізичні зразки. З огляду на плани РФ виробляти до 40 000 ударних БпЛА на рік, потреба в таких транзисторах тільки для цієї платформи може сягати пів мільйона штук щороку.
Це лише вершина айсберга. На спеціальному порталі War&Sanctions ГУР оприлюднило перелік зі 137 типів деталей з маркуванням «зроблено в Німеччині», які виявлені в російській військовій техніці – від ударних дронів до ракет, радарів, бронемашин і гелікоптерів. Близько половини з цього списку припадає на безпілотники, решта – на керовані боєприпаси та системи наведення. Найчастіше йдеться про транзистори (орієнтовно 50 різних позицій), але присутні також паливні насоси, індуктори, генератори, конденсатори, трансформатори, акумулятори та інші «невидимі» для некваліфікованого ока вузли.
Як Росія розкладає санкції на деталі: підставні фірми й «сірі» ланцюги зсередини ЄС
Класична картинка санкційних обходів – це «треті країни», через які заборонені товари нібито йдуть транзитом до РФ. Але розслідування Deutsche Welle із залученням даних ГУР, німецьких слідчих органів і експертів показує: після 2022 року схема еволюціонувала. Так, поставки через Туреччину, ОАЕ, Казахстан, Вірменію, Киргизстан та інші хаби існують, але вони уже не основний канал – значно небезпечнішим став внутрішній «сірий» ринок у самій Німеччині.
Юрист із санкційного права Віктор Вінклер пояснює DW: дедалі частіше виявляють кримінальні фірми‑прокладки, зареєстровані в Німеччині, які легально купують чутливі електронні компоненти на внутрішньому ринку, не декларуючи їхній реальний кінцевий пункт призначення. У січні 2026 року німецька митна служба й прокуратура оголосили про викриття мережі, що здійснила понад 16 тисяч поставок товарів подвійного призначення на суму близько 30 млн євро для російського ВПК в обхід санкцій; серед затриманих – громадяни Німеччини, Росії й України . Далі ці компоненти або перенаправляються через третіх посередників у ЄС, або просто контрабандою вивозяться до РФ, де «розчиняються» у військових виробничих ланцюжках.
Ключові німецькі бренди в російській зброї: Infineon, Bosch, TDK, Würth, Pierburg
Deutsche Welle й інші медіа, що працювали з даними ГУР, змогли ідентифікувати низку конкретних німецьких брендів, чиї компоненти масово знаходять у російських дронах і ракетах. Насамперед це Infineon Technologies – один із найбільших виробників силової й логічної електроніки у світі. Транзистори Infineon фіксують у різних модифікаціях «Герані» (російського ребрендингу Shahed), включно з новішими реактивними версіями, а також у інших зразках російської техніки. Серед інших виявлених виробників – EPCOS AG (нині TDK Electronics), Würth Elektronik, Pierburg (дочірня структура Rheinmetall), а також компоненти Bosch – кнопкові перемикачі, паливні насоси й інші вузли.
Самі компанії у відповідь на запити журналістів повторюють стандартну формулу: вони дотримуються санкцій, не мають прямих контрактів із російськими контрагентами, а виявлені компоненти могли потрапити до РФ через перекупників чи «злив» із цивільних ринків. Формально це може відповідати дійсності, але по суті означає одне: на етапі експорту та внутрішнього контролю за клієнтами залишаються лазівки, достатньо широкі, щоб через них проскочили сотні тисяч вузлів, які сьогодні працюють у ракетах і безпілотниках, що летять на Київ, Харків чи Одесу. Той факт, що окремі німецькі виробники лише після медійних скандалів почали системно перевіряти ланцюги дистрибуції, говорить про затримку між політичними заявами Берліна й реальною зміною практик на ринку.
Оцінка масштабу: сотні тисяч елементів, десятки тисяч дронів
Якщо скласти докупи дані ГУР, War&Sanctions і незалежних OSINT‑проєктів, вимальовується тривожна картина. Лише в «Герань/Шахедах» українська розвідка фіксує 8–12 німецьких транзисторів на одиницю, а плани РФ щодо виробництва – до 40 тисяч таких БпЛА на рік. Це означає потенційне річне споживання в 320–480 тисяч лише цих компонентів, не рахуючи інших типів електроніки й механіки. Додайте сюди ракети класу Х‑69, «Іскандер», крилаті боєприпаси повітряного базування, де раніше вже знаходили понад 100 позицій іноземних деталей, – і стає очевидно, що йдеться не про поодинокі «витоки», а про стабільний канал постачання критичної елементної бази.
Аналітики United24 Media й профільні OSINT‑команди нагадують: за попередні роки в російських ракетах і безпілотниках знаходили сотні компонентів із США, Тайваню, Японії, Швейцарії, Південної Кореї. Під тиском санкцій і кримінальних розслідувань Москва поступово зменшила залежність від американської елементної бази, частково замінивши її китайськими аналогами. Німецькі транзистори й вузли при цьому залишилися у вжитку – через поєднання якості, доступності в ЄС і поки що недостатньої жорсткості внутрішнього контролю. Тож питання сьогодні звучить не «чи є німецькі деталі в російській зброї?», а «чому ЄС досі дозволяє їх там знаходити в таких масштабах».
Роль спецслужб і «агентів впливу»: як Москва працює по Німеччині
У своїх коментарях ГУР прямо говорить: Німеччина залишається зоною підвищеного інтересу для російських спецслужб. Агресор використовує давні зв’язки, агентуру впливу, тіньових лобістів у бізнесі й політичних колах, щоб організовувати поставки заборонених товарів у обход санкцій. Це не лише класична шпигунська робота, а й комплексна гра на втомі й економічних страхах. Частина німецького бізнесу, особливо малого й середнього, не готова добровільно відмовлятися від прибуткових контрактів, коли кінцевий споживач ретельно маскується й пропонує «чисті» папери.
На цьому тлі викриття логістичних мереж, про які повідомляли німецькі ЗМІ, виглядає не стільки винятком, скільки верхівкою айсберга. Утім, для Москви гра варта свічок: здатність знаходити шпарини в санкційному режимі дозволяє не лише підтримувати поточний рівень виробництва дронів і ракет, а й модернізувати зразки – наприклад, робити «Герань‑5» швидшою та складнішою для перехоплення. Це прямий виклик європейським спецслужбам, які змушені одночасно відстежувати російські мережі впливу, фінансові потоки й зміни в номенклатурі експорту чутливої продукції.
Що пропонує ГУР і експерти: як ЄС може перекрити кисень російському ВПК
Українська розвідка в коментарях UNN і Deutsche Welle наполягає: ситуація потребує не чергових «занепокоєнь», а системного посилення механізмів експортного контролю та координації всередині ЄС. По‑перше, треба скоротити коло посередників, які мають доступ до чутливих компонентів, і перевести їх під жорсткіший комплаєнс, з обов’язковим KYC (знай свого клієнта), аналізом кінцевих користувачів і регулярними аудитами. По‑друге, посилити кримінальну відповідальність за участь у схемах обходу санкцій – так, щоб ризики для власників і менеджерів фірм‑прокладок перевищували короткостроковий прибуток. По‑третє, розширити спільні чорно‑білі списки підозрілих трейдерів і логістичних операторів, щоб закрити для них ринки одразу в кількох юрисдикціях.
Окремий напрям – співпраця з Україною як фронтовим «сенсором». ГУР уже створив відкриту базу War&Sanctions, де систематизує дані про іноземні компоненти в російській зброї й прив’язує їх до конкретних виробників і постачальників. Для ЄС це готовий інструмент: досить не лише читати звіти, а й оперативно накладати ці дані на власні митні й податкові масиви, шукаючи збіги. Там, де збіги повторюються – запускати розслідування, заморожування рахунків, відкликання експортних ліцензій. Інакше санкції так і залишаться набором гучних декларацій, тоді як російські БпЛА й надалі нестимуть у собі європейську елементну базу.
Чому ця історія важлива для українського читача
Для нас ця тема не про абстрактні транзистори, а про дуже конкретну ціну санкційних «дірок». Кожен німецький чип чи насос у «Герані» – це ще одна хвилина роботи двигуна, ще одна корекція курсу, ще один удар по нашому місту. Попри масштабну допомогу Німеччини Україні, реальність така: частина німецької промисловості – свідомо чи через недбалість – досі постачає деталі для зброї, якою РФ убиває українців. Усвідомлення цього дискомфортне, але воно й є відправною точкою для політичного тиску, нових розслідувань і виправлення системи.
Перевага України в тому, що ми бачимо російську техніку «в розрізі» – у прямому й переносному значенні. ГУР, ЗСУ, волонтерські OSINT‑ініціативи вже роблять те, що не може зробити жодна європейська столиця: регулярно дістають із наших полів, дахів і подвір’їв уламки «Гераней», «Іскандерів» і Х‑69 та показують світові, з чого насправді зібрана російська війна. Завдання журналістів і суспільства – не змиритися з цим як із «неминучістю глобалізації», а вимагати від партнерів довести санкційну політику до логічного кінця: зробити так, щоб маркування «зроблено в Німеччині» більше не зустрічалося в начинні дронів, що летять на наші міста.
Коментувати статті на сайті можливе лише впродовж 30 днів з дня публікування.