В останні тижні російські ракети та авіабомби почали падати не там, куди їх запускали війська агресора, а на території самої Росії.
У свій час, задовго до російсько-української війни, в інтернеті з’явився такий анекдот про те, що мешканці Воронежа попросили Володимира Путіна розбомбити їхнє місто – бо прочитали новину про те, що Росія буде відновлювати розбомблене нею ж грузинське місто Цхінвалі під час "війни 08.08.08". Мем "бомбити Воронеж" став одним із найвідоміших інтернет-жартів, але після початку повномасштабної війни Росії проти України, цей жарт поступово почав перетворюватися на сувору реальність.
Російські ракети та бомби почали падати не тільки на територію України, а і на російські регіони.
До того ж за іронією долі, одна з ракет упала і знищила цілу вулицю в селі, забравши, за неофіційними даними, життя мало не десятка людей, саме у Воронезькій області. А уже в січні сталося два знакові інциденти. По-перше, пара ракет упала у Краснодарському краї РФ, по-друге, російська система ППО так "успішно" відпрацювала проти нібито українських дронів, що влучила у житловий будинок посеред Бєлгорода.
Що ж такого відбувається у ВПК РФ, що ракети почали бити по своїх же містах і селах? Це поодинокі, не пов’язані між собою випадки чи системна проблема окупантів?
Відомий військовий експерт Дмитро Снєгирьов, зазначив, що на подібні інциденти, які уже мають вигляд справжньої системи, впливають кілька різних факторів. Один із найочевидніших - це стан самих боєприпасів.
Якщо звернути увагу на те, які саме ракети не долітають до місця призначення, а падають ще до перетину кордону, то можна виділити кілька дуже цікавих категорій. Це, ракети до зенітно-ракетних комплексів С-300, якими росіяни з Бєлгородської області обстрілюють Харків і околиці, а також крилаті ракети Х-22.
Що С-300, що Х-22 - це ракети, які були розроблені й випускалися ще у радянські часи, до того ж не в кінці існування СРСР, а ще у 70-х роках минулого століття.
Гарантійний термін їхнього зберігання давно минув. Тобто, за великим рахунком, ці ракети уже не є повноцінними воєнними боєприпасами. Але навіщо ж тоді Росія використовує їх під час атак на Україну, наражаючи на небезпеку своїх громадян?
За словами Снєгирьова, тут є дві причини. Перша - це те, що окупантам важливо створити картину масовості ударів по українських містах і селах. А ракет до комплексів С-300 на складах в Росії ще близько 2,5 тисяч. Друга - Кремль таким чином, по суті, здійснює безкоштовний процес утилізації боєприпасів. Їх в будь-якому випадку довелося б знищувати, от росіяни й розв'язували дві проблеми одним махом.
Не долітали до української території й ракети Х-101, які прямо зараз росіяни виготовляють на своїх заводах. Тобто падають зовсім нові ракети. Також в поля та річки влучають навіть найбільша гордість диктатора ракети "Кинджал", якими він так пишався та погрожував світу.
Це свідчить про те, що росіяни в умовах жорстких санкційних обмежень, не змогли компенсувати втрату усіх технологічних ланцюжків, а ті комплектуючі, які замінили підсанкційні, не є настільки надійними та якісними, як оригінальні. Так само як пересічні росіяни сьогодні плюються від якості китайських авто, яки заполонили їх ринок, так само виробники ракет плюються від альтернативних комплектуючих для їх зброї. Крім того, зазначив Дмитро Снєгирьов, є інформація, що в Росії могли скоротити час на виготовлення таких ракет, не витримуючи деякі технологічні нюанси, що також позначається на якості нових боєприпасів.
Ще два фактори стосуються готовності як літаків, так і пілотів, що ними керують.
Снєгирьов нагадав, що окупаційна армія втратила на нинішній війні вже багато досвідчених льотчиків - це дуже велика проблема, адже підготовка таких військових кадрів, є дуже дорогим і тривалим за часом процесом. Тож цілком імовірно, що ракети падають на Кубань та Вороніжчину через дії самих льотчиків. Або через незадовільний стан літаків. За два роки повномасштабної війни, окупанти втратили велику кількість сучасних літаків й змушені використовувати ту техніку, яка залишається на складах. Тобто ту, яка, можливо, не проходила повноцінні перевірки, ремонти та модернізацію. Або як це за звичай у РФ робиться, "для галочки" та для звіту командуванню.
Отже, підсумовуючи ці випадки, можна говорити про великі системні проблеми російського міністерства оборони.
Тож, подібні випадки будуть продовжуватися й у майбутньому. Ба більше, їхня кількість, скоріш за все, зростатиме, адже літаки та пілоти знищуються, санкції тривають, а Путін підганяє швидше робити ракети.
Коментувати статті на сайті можливе лише впродовж 30 днів з дня публікування.