Російська пропаганда не припиняє поширювати наративи про утиски російськомовного населення в Україні. Нагадаємо, що саме це буцімто стало причиною початку "спецоперації".
Але всі ми прекрасно знаємо, що найпотужніші ракетні удари стаються саме у містах, де російською говорить багато людей. І на цьому зробив акцент радник глави Офісу Президента Михайло Подоляк.
Складно скласти собі це в одну картинку, але реальність дійсно моторошна. Адже упродовж п'яти місяців ми побачили наслідки "порятунку" російськомовного населення в Україні. Мовиться про окупацію територій, обстріли з усіх можливих видів зброї та знищення цивільних: як дорослих, так і малих.
Подоляк підкреслив, що Росія активно використовує наратив про утиски російськомовного населення. Так вони намагаються легітимізувати свій напад та злочини проти людей.
"Реальність – найбільш цинічно Москва знищує в Україні саме російськомовні міста. Як Харків. "Руський мир" убивчо доводить свою кровожерливість", – наголосив він.
Для підтвердження такого судження, достатньо подивитись на те, у що росіяни перетворили Маріуполь, Сєвєродонецьк або інші міста Донецької та Луганської областей. Про який порятунок російськомовного населення там може йти мова, коли тисячі вбитих, сотні тисяч біженців, інші депортовані силоміць до РФ, зруйновані будинки, немає роботи, голод, страх, руїни. Іншими словами - це справжній геноцид російськомовного населення України, а не його порятунок.
Навіщо був потрібен такий цинічний удар Путіна по Одесі?
Відповідну думку озвучив військовий експерт Михайло Самусь. Він зауважив, що російські військові не просто так вдарили по Одеському порту. Ворог зробив це задля того, щоб продемонструвати свою лють Туреччині.
Мовляв, таким чином Путін прагне помститись Реджепу Ердогану. Нагадаємо, що напередодні президент Туреччини запізнився на зустріч в Ірані. Тож диктаторові з кремля довелось зачекати та добряче понервувати. А всі ми прекрасно знаємо, що саме путін змушує усіх очікувати на себе, а не навпаки.
Коментувати статті на сайті можливе лише впродовж 30 днів з дня публікування.